-
1 фізична властивість
ru\ \ физическое свойствоen\ \ physical propertyfr\ \ \ propriété physiqueвластивість металів і сплавів, що визначається в умовах, які виключають прикладання сили, наприклад, густина, електропровідність, термічне розширення, магнітна проникність тощо; основою її опису є теорія динаміки ґратки і взаємодії електронів між собою і з полем ґратки; при її вимірюванні не виникають залишкові деформації матеріалу -
2 фізична властивість
Українсько-англійський словник з аналітичної хімії > фізична властивість
-
3 фізична властивість
физи́ческое сво́йствоУкраїнсько-російський політехнічний словник > фізична властивість
-
4 physical property
English-Ukrainian analytical chemistry dictionary > physical property
-
5 физическое свойство
ua\ \ фізична властивістьen\ \ physical propertyfr\ \ \ propriété physiqueсвойство металлов и сплавов, которое определяется в условиях, исключающих приложение силы, например, плотность, электропроводность, термическое расширение, магнитная проницаемость и др.; в основе его описания лежит теория динамики решетки и взаимодействия электронов между собой и с полем решетки; при его измерении не вызываются остаточные деформации материала -
6 thew
n1) pl м'язи; фізична сила2) pl сила розуму; особисті достоїнства3) риса, властивість; особливість; характерна риса; характерний штрих* * *[ajuː]n1) pl мускули; фізична силаthews and sinews — ( самі) мускули е сухожилля
to have thews of steel — мати сталеві мускули; мати залізні нерви
2) pl сила розуму; особисті достоїнства3) icт. риса, якість, особливість, характерний штрих -
7 абстрагування
АБСТРАГУВАННЯ ( від лат. abstractio - відвернення, відтягнення) - один із засобів пізнання та теоретичного подання реальності в знанні. А. полягає у виділенні й розгляді деяких (а то й однієї) особливостей і прикмет предмета з тим, щоб, не зупиняючись на другорядному, зосередитися на тому, що найважливіше, з огляду на рух до поставленої мети. В широкому розумінні А. є відволіканням від одиничного, випадкового, несуттєвого і виділенням загального, необхідного, суттєвого з тим, щоб спростити шлях до науково об'єктивного знання. Іноді властивості предмета, від яких відволікаються при розгляді, спеціально обумовлюються (напр., у випадках абстракції ототожнення, потенційної здійсненності й актуальної нескінченності). Результатами А. є категорії й т. зв. абстрактні поняття, які теоретично репрезентують тільки одну з важливих сторін об'єкта пізнання або фіксують якусь прикмету безвідносно до реального чи можливого її носія. Напр., фізична категорія маси схоплює тільки одну універсальну властивість речовини, так що при цьому якісне розмаїття речовин та нескінченна множина їхніх інших властивостей залишаються поза увагою. А., як правило, не закінчується утворенням абстракцій типу категорій чи абстрактних понять. На базі понять-абстракцій, зокрема, за допомогою системи зв'язків між ними, конструюються пізнавально-теоретичні об'єкти, конструкти, призначення яких - давати повний теоретичний опис явищ і предметів.Ф. Канак -
8 тіло
ТІЛО (тілесність) - філософський концепт, що визначає чуттєвий характер людського буття як його невід'ємну онтологічну ознаку. Звернення до проблематики Т. є одним із головних проявів онтологічного повороту філософської думки XX ст., завдяки якому відбувається подолання редукції феномена людини до самосвідомого суб'єкта та редукції буття до сущого, властиві класичній модерній думці. Т. фіксує присутність людини у світі через сприйняття, просторовість, моторність, темпоральність. Проблема тілесності щільно пов'язана з сутністю та генезисом західної метафізики взагалі. Виникнення метафізики пов'язане з відмовою ранньофілософською свідомістю чуттєво даній тілесній реальності у статусі справжньої дійсності. Формулювання досократиками засадничого для західної метафізики питання "Що є все?" містить чітку апеляцію до Т. Платон у вченні про ейдоси надає Т. насамперед онтологічного значення. У християнстві суттєво змінюється метафізичний сенс Т. через підняття на новий онтологічний щабель Т. Христа. Головною інтелектуальною подією, котра визначила долю проблеми Т. впродовж більш як трьох століть, є метафізична відмова від Т., здійснена у філософії Нового часу. Визнання Декартом двох субстанцій, що не перетинаються - res cogitans ("річ мисляча, але не протяжна") та res extensa ("річ протяжна, але не мисляча") десоматизує людське ego, вилучаючи Т. з кола визначальних, сутнісних ознак людини у метафізичній версії буття. Т. зводиться до об'єкта та організму, що обумовлює винесення його поза ego і перетворення в предмет діяльності. Цим метафізичним актом Т. передається до прерогативи природничих наук. Проте саме в надрах модерної філософії (Спіноза, Паскаль) відбувається розбудова концепту Т. як метафізичної альтернативи принципу самосвідомого суб'єкта. Перегляд засад метафізичної відмови від Т. пов'язаний з такими мислителями XIX ст., як Гегель, Маркс, К'єркегор, Ніцше, котрі використовують поняття Т. в цілях подолання дуалізму Декарта. Однак введення Т. до складу сутнісних визначень людини, обґрунтування її значення як невід'ємного виміру людського буття, відбувається лише у феноменологічній філософії XX ст. (Гуссерль, Гайдеггер, Сартр, Мерло-Понті, Паточка). Гуссерль включає тему Т. до складу феноменологічного аналізу буття, вперше вводячи поняття Leib (живе Т.) в протилежність Кбгрег (Т. як фізичний об'єкт). Виявлення відмінності фізичного та живого Т. визначає подальший розвиток проблеми Т. в феноменології. Гайдеггер, перетворюючи феноменологію в онтологію, переходить від питання про Т. до питання про втілення: "Ми не "маємо" тіло, скоріше ми "є" тілесно". Мерло-Понті стверджує онтологічну значущість Т. Метою його феноменологічного підходу стає остаточне подолання класичної дихотомії суб'єкта та об'єкта за допомогою розкриття метафізичного змісту тілесності. Для Фуко концепт Т. є одним із центральних. За його допомогою Фуко розробляє тему влади. Оскільки Т. є субстанцією, що виробляє біль та насолоду, то саме через нього можна маніпулювати людиною В. ін вважає, що вплив влади на Т. не лише формує його зовнішній вигляд, але й трансформує його матеріальність. Експлуатація дисциплінарними техніками "візуального Т." складає суть цього маніпулювання. Проблема Т. є важливою для постмодерної (Лакан, Дельоз, Гваттарі, Кристєва) та феміністичної (Баталер, Іригарей, Бордо, Харвей, Гросц) філософії. Характерною рисою цих підходів є зведення Т. або до природного (біологічного) субстрату, або до соціального конструкта.О. Гомілко
См. также в других словарях:
адитивність — аддитивность additivity Addition, Additivität – 1) Властивість величин, яка полягає в тому, що значення величини, яка відповідає цілому об’єкту, дорівнює сумі значень величин, що відповідають його частинам, незалежно від того, яким чином поділено … Гірничий енциклопедичний словник
намагніченість — ності, ж. 1) Властивість за знач. намагнічений 2). Намагніченість годинників. 2) Магнітний стан речовини. 3) Фізична величина, яка характеризує намагніченість; дорівнює відношенню магнітного моменту тіла до його об єму. 4) Векторна величина, яка… … Український тлумачний словник
в’язкість рідини молекулярна або фізична — вязкость жидкости молекулярная или физическая liquid molecular or physical viscosity *molekuläre oder physische Flüssigkeitsviskosität – властивість рідини, яка виявляється в тому, що при русі між суміжними шарами (або частинками) рідини… … Гірничий енциклопедичний словник
блиск — блеск glance Glanz 1) Фізична властивість мінералів, одна з їх головних діагностичних ознак. Зумовлений відбиттям світлового променю від поверхні мінералу. Розрізнюють блиски: скляний, алмазний, напівметалічний, металічний, а також масний і… … Гірничий енциклопедичний словник
заряд — I у, ч. 1) Певна кількість вибухової речовини, яка міститься у патроні, снаряді, міні і т. ін. 2) Бойовий патрон, снаряд, а також куля, дріб, картеч із потрібною для пострілу кількістю вибухової речовини, введені в канал вогнепальної зброї. 3)… … Український тлумачний словник
величина — и/, ж. 1) Розмір, обсяг, протяжність чогось. •• Впливна/ величина/ фізична величина, яка впливає на результат вимірювання. Основна/ фізи/чна величина/ фізична величина, що прийнята за незалежну від інших величин певної системи фізичних величин.… … Український тлумачний словник
опір — I о/пору, ч. 1) Дія за знач. опиратися 3). Чинити опір. 2) Здатність протистояти, протидіяти кому , чому небудь, боротися, змагатися з кимось, чимось. 3) спец. Властивість, здатність чого небудь протистояти певним впливам, змінам, а також сила,… … Український тлумачний словник
електричний — а, е. 1) Прикм. до електрика. || Такий, що пов язаний з електрикою, властивий їй. || Який дає електрику (у 2 знач.). Електричний генератор. || Яким тече електричний струм. •• Електри/чне ко/ло сукупність з єднаних між собою провідниками джерела… … Український тлумачний словник